Легенди

Одна з легенд, яка збереглася у пам’яті краян, розповідає, що начебто дуже давно, коли ще не було панщини, ватажок давніх поселенців на ймення Буц заснував на березі річки Серет неприступну фортецю. Біля неї виникло поселення, яке згодом так і назвали на честь засновника – Буцнівом.

Ще одна розповідь, що переходить з покоління у покоління, гласить – село було засноване на території, колись густо порослій буками. А звідси й пішла назва Бучинова (документальна історична назва 1504 р.).

Ще більш романтична легенда пов’язує назву села з лелеками. На заболочених берегах повноводного Серета було багато поживи для благородних птахів. Вони облюбували цю місцевість і жили тут цілими зграями. А зв’язок між лелеками і найменням села слід шукати у старій діалектичній назві птахів – бузьки, у польській – боцян.

На певні міркування і припущення щодо назви села Буцнів наводить і мовознавча наука. Скажімо, Етимологічний словник української мови значення фрази «буц» подає як вигук на позначення зіткнення двох предметів (голів) – буцати, буцкати, буцкатись…

І нарешті свою, цілісну й оригінальну версію щодо походження назви села, що не спирається ні на легенди, ні на історичні документи, висуває уродженець Буцнева, а нині – провідний науковець Дрогобицького педагогічного університету Ігор Кондратишин. На походження села він пропонує глянути не з точки зору історії, а з позиції лінгвістики. «…Буцнів – це село (містечко) бика, корови, тварини, якій поклонялися наші найдавніші предки, котрі жили на теренах України».

Так воно чи ні, але теперішня назва – Буцнів – видається досить мелодійною і гарною.