Віадук

У Західній Україні донині збереглися 6 віадуків – три на Тернопільщині, розташовані у Буцневі, Плебанівці і Кровинці, один на Івано-Франківщині та два на Львівщині.

Окрім свого транспортного призначення, ці аркові споруди ще й ваблять око подорожуючого своєю величчю та красою.

На межі сіл Острів та Буцнів таку споруду почали будувати у 1895 році за проєктом італійського архітектора Цидуліни і вже через два роки завершили. До участі активно залучали місцеве населення – камінь добували неподалік зі скелі і власники коней перевозили його до місця будівництва.

Під час Першої світової війни російські війська, відступаючи з Галичини, замінували віадук і висадили в повітря його центральну арку. Відразу ж незадовго після цього на її місці встановили тимчасові дерев’яні опори. А згодом у міжвоєнний період поляки відбудували міст. Зробили вони це теж за два роки – 1928-1930.

Під час цих відновлюваних робіт рештки підірваного кам’яного моста розібрали аж до фундаменту. Риштування на об’єкті робили за проєктом українського інженера Балабана, а будівельні роботи проводила польська фірма. Побудували міст відносно швидко, адже зводили його тільки впродовж двох літніх періодів, без жодних технічних засобів. Камінь на будову возили з буцнівської каменоломні підводами. Для цього через Містечок і вулицю Серет було спеціально прокладено вузькоколійку для коней.

Під час Другої світової війни Буцнівський віадук дивом не постраждав.
У червні 1941-го радянські війська відступали так швидко, що не встигали за собою «спалювати мости». А у 1944-му не встигли цього зробити німці.

Польська фірма, яка у міжвоєнний період здійснювала реконструкцію моста, дала гарантію терміном на 80 років. У 2010 році він минув, а віадук і досі стоїть цілий та неушкоджений.

Ну і слава Богу, адже у нас досить сутужно із ремонтом «втомлених» мостів.