Буцнів
Буцнів. Буцнево чи Буцнюв? Хто зна?
Власне про це далі…
Перша письмова згадка про поселення датується 1471 роком, за документами, віднайденими вже у незалежній Україні, в 1998 році. А радянська офіційна історіографія першу згадку визначала 1504 роком. Втім, вчені оприлюднили нові відомості, за якими Буцнів з присілками згадується у документах 1464 року. Зрештою, і цю дату не можна вважати остаточною.
Початок історії села губиться у сивій глибині віків. Не буде помилкою, коли скажемо, що воно існувало задовго до того часу, як про нього згадується в історичних документах. Цілком ймовірно, що цю родючу землю наші пращури обробляли значно раніше, ніж у XV ст. На користь такого припущення свідчить інтригуюча розповідь місцевого довгожителя Василя Мокрія (1908-1999), який твердив, що до 1939 року в село з Варшави привезли книжку польською мовою «Місто Буцнюв», у якій поселення згадувалося ще з VІІІ століття.
Про походження назви Буцнів існує багато переказів та легенд…
У згаданому 1464 році Буцнів вважався центром королівщини. Такий факт дає підстави вважати, що вже в той час він був містечком. Перший відомий його власник – Ян Рей з Шумська, одружений з Анною Нікель із Постковець. Він здав під заставу цей населений пункт Мацею Любіцькому.
Через деякий час король Казимир Великий подарував частину Буцнева (Горішній Буцнів) галицькому королівському земському писарю і водночас пробощу Бібрки Мацею зі Староломжі.
У 1469 році Буцнів отримав магдебурію.
В інших документах село згадується у 1473 та 1504 роках під назвою Бучинова, як володіння королівського намісника Януша з Робчиц.
У березні 1504 року буцнівські маєтки перейшли до братів Яна і Віктора Сенінських. 1520 року містечко з дозволу короля стало власністю Яна Ніпчиця. Брати Ніпчиці власним коштом під керівництвом досвідчених фортифікаторів Яна з Делейова і Миколая Іскжицького побудували мурований замок.
1540 року король дозволив кам’янецькому хорунжому Мацею Влодеку викупити Буцнів у Ніпчиців.
У період з 1590 до 1648 року буцнівці займалися мулярством, теслярством, перемелюванням зерна і виробництвом круп. А першу інформацію про млин з трьома кругами вдалося знайти за 1606 рік.
Судячи з перебігу подій, містечко переходило з рук в руки. Історичні джерела аргументовано підтверджують, що татари упродовж ХV-ХVІ ст. часто спустошували і спалювали галицькі містечка та села, в тому числі й Буцнів.
…До наших днів збереглася цікава інформація про люстрацію (періодичний опис державних маєтностей задля визначення їх прибутковості) за 1661-1665 роки. У ній, зокрема, зазначено, що містечко Буцнів через татарські напади і руйнування на той час знову перетворилося на село. Перебуваючи у власності орендаря Пьотра Фірлея – каштеляна кам’янецького, воно змушене було платити панські повинності.
«…Піддані повинні були працювати 5 днів на тиждень після обіду, тільки понеділок був вихідним. Було і 15 півдворових, які сплачували панові половину орендної плати (вівса, каплунів – добре вгодованих молодих півнів, гусей) від того, що здавали дворові. Вони працювали лише 3 дні на тиждень після обіду, по двоє спрягаючись до плуга. На той час зареєстровано 30 підсадків. Вони давали по 12 грошів, 1 каплуна і 12 яєць. А працювали на пана 2 дні на тиждень також пополудні. У селі проживало 30 халупників, які не сплачували жодних податків чи оренди, а тільки відпрацьовували по пів дня на тиждень на панському полі.
Окрему повинність мали бджолярі та власники овець. Щороку вони здавали панові десятину, який загалом отримував 100 пнів і 110 овець. Польський орендар отримував і свинячу десятину – що три роки він забирав кожного десятого вепра вагою 80-100 кілограмів.
…І нарешті у Буцневі тоді було три стави. Низинний (долішній) через кожних три роки приносив 600 флоринів. Верхній став, на якому працював млин, ніколи не спускали. Його використовували тільки для потреб млина та панської вигоди. А третій, що йменувався Горішній, також служив тільки для пана. Але тут же було зазначено, що на час опису став Долішній порожній з часів Збаразької війни. Другий став – Верхній – залишений як розплідник, а Горішній також порожній».
У першій половині ХVІІІ ст. Буцнівське староство перебувало у власності родини Шумлянських, представник якої Андрій … зафондував гроші на будову церкви отців Василіян (нині – церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії).
У 1838 році у Буцневі, який уже повністю втратив значення міста (а відтак маємо підстави говорити, що Буцнів у статусі містечка існував приблизно 374 роки), зароджується харчова промисловість. З листа Галицького губернатора окружному управлінню у Тернополі, «… 14 листопада 1838 року видано дозвіл на будівництво тут фабрики поташу ». Вона діяла до 1914 року.
У 1771 році села з Буцнівського староства були у власності Єлизавети з Потоцьких – Рудзінської, вдови по Михайлові Рудзінському, воєводі Мазовецькому… Згодом населений пункт перебував у власності Потоцьких, Рудзінських, Красінських, Бєльських.
1840 року одна з дочок Більського продала Буцнів Войцехові Серватовському і його дружині Сабіні Поглодовській. Згодом селище з 660 га орної землі і 400 га гарних дубових лісів успадкував його молодший син Теодор. За фахом він був інженер, одружений з Генрикою Скарбек-Крушевською гербу Абданк.
Довідково: за твердженням уже покійного доктора історичних наук, колишнього професора Львівського державного університету Ореста Мацюка, до цього гербу належав і український гетьман Богдан Хмельницький.
Молодший син Войцеха Теодор Серватовський, інженер за освітою, був добре освіченою та розумною людиною. Йому дісталися землі і він взявся за господарювання.
Саме на його кошти в 1889-1890 рр. у Буцневі збудовано неороманський римо-католицький костел (нині – церква святих апостолів Петра і Павла).
Наприкінці ХІХ століття Австро-Угорщина хотіла з’єднати залізницею Адріатичне море із Чорним, щоправда, для цього їй ще варто було б добратись до того Чорного моря, адже Румунія була незалежною державою. Можливо, у Габсбургів була якась домовленість із румунським королем – хто зна, заглиблюватися не будемо…
У місцях, де колія мала проходити через глибокі ущелини, яри, або над річковими долинами, щоб не сипати величезні насипи, вирішено було звести кам’яні аркові мости на високих опорах – віадуки.
Наприкінці ХІХ ст. ми знаходимо такий опис:
«…У Буцневі є 2 водяні млини на шести каменях, 4 каменоломні, які постачають матеріал для надгробних плит. Жителі села займаються сільським господарством, виробництвом полотна, столярством. З домашнього промислу треба перерахувати ткацтво, шевство, ковальство, виробництво коліс. Бджолярство дає великі прибутки…»
Останнім власником Буцнева, за твердженням сучасного польського науковця Романа Афтаназі, був син Теодора Серватовського Владислав, одружений з Вандою Пузинянкою. У квітні 1940 року Серватовських заарештували органи НКВС й вислали на спецпоселення до Казахстану.
У 1921 році в Буцневі діяли філії товариств «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Союз Українок», «Рідна школа», «Сільський господар», Братство тверезості, кооператива, районова молочарня, драматичний гурток, духовий оркестр, хор. Працювали ґуральня, каменоломня, будівельне підприємство, 2 млини, корчма. Від 1930 року – чотирикласна школа. Упродовж 1934–1939 років Буцнів належав до ґміни Березовиця Велика.
Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 54 уродженці села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об’єднань – 33 особи. 1 вересня 1943 року німецькі війська за доносом місцевих поляків заарештували близько 30 жителів села.
У листопаді 1947 році в селі примусово створили колгосп, до якого 1956 р. приєднали колективне господарство с. Серединки. Впродовж 1991–1992 років у Буцневі створили селянську спілку «Відродження», від 1997 року – ТзОВ «Буцнівське».
Нині у Буцневі працюють: ліцей, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, торгові заклади, садівничі товариства й ін.
Пам’ятки:
-
церква Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (УГКЦ, 1744 р., пам’ятка архітектури національного значення);
-
церква святих апостолів Петра і Павла (УПЦ, колишній костел, 1888-1890 рр., пам’ятка архітектури місцевого значення);
-
віадук – аркоподібний залізничний міст (1897 р., відновлений у 1928–1930 рр.);
-
меморіал полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1985 р., скульптор В. Мельник);
-
пам’ятний хрест на честь скасування панщини (1848 р.);
-
4 «фіґури» (дві з них – 1900 р. і 1906 р.);
-
кам’яний хрест на пасовиську (поблизу якого споруджують капличку);
-
символічна могила Борцям за волю України (1991 р.).
У Буцневі народилися:
-
полеглі Герої України: Ярослав Мокрій (1977-2022 рр.), Ігор Рожук (1985-2022 рр.).
-
мовознавець, перекладач, педагог Ігор Кондратишин (1959 р. н.);
-
архітектор Олександр Лушпинський (1878–1944 рр.);
-
військовики Богдан Мозоль (1957 р. н.) і Дмитро Наконечний-Соколовський (1899–1938);
-
редактор, заслужений журналіст України, публіцист, краєзнавець Богдан Новосядлий (1956 р. н.);
-
кооператор, меценат Богдан Сорока (1934 р. н.);
-
громадсько-політичний діяч Володимир Стаюра (1966-2017 рр.);
-
багаторазові чемпіони Украни: Ірина Гіжовська (1960 р.н.), Іван Драгущак (1964 р. н.), Ганна Драгущак (1958), Галина Кривдик (1964 р.н.).
Проживали:
-
громадські та релігійні діячі Ізидор Глинський, Василь Курилас, Микола Михалевич;
-
діяч ОУН і УПА Ярослав Курилас;
-
власник Буцнева громадсько-політичний діяч, посол до австро-угорського парламенту Теодор Серватовський;
-
учителював краєзнавець, громадський діяч Богдан Головин.
Перебували:
-
письменниця, педагог, фольклорист Іванна Блажкевич;
-
учений-астроном Іван Климишин;
-
митрополит УГКЦ Андрей Шептицький та ін.
Завітайте до Буцнева та «посмакуйте» село сучасне!
А ми допоможемо Вам ефективно спланувати мандрівку та перетворити Ваше перебування на виняткову насолоду!
Джерела:
- Богдан Новосядлий. Буцнів. Екскурс у минуле на хвилях любові, 2006.
-
Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм, 2014.
-
Тарас Серба. Мандрівки рідним краєм, 2019.
- https://ternograd.te.ua/2020/07/butsnivskyi-viaduk-vrazhaiuchyi-zaliznychnyi-mist-poblyzu-ternopolia-foto/
-
https://zruchno.travel/ObjectEntity/ObjectEntity?lang=ua&idCrm=32286433-65ff-8db4-0d63-58cbf7a32cb6
-
https://irp.te.ua/butsniv-ternopilskyj-rajon-ternopilska-oblast/